Чинний штраф за російську музику в українському кафе чи магазині становить від 17 до 170 гривень. Саме таку санкцію дає стаття 155 Кодексу України про адміністративні правопорушення, яку на практиці застосовують до закладів сфери обслуговування. Цифра в 170 тисяч, яка з літа 2026 року кочує новинами, стосується не закону, а зареєстрованого законопроєкту.
Заборона публічного відтворення творів виконавців держави-агресора, за різними оцінками, діє з 2022 року. Вона не забороняє вам слухати трек у навушниках удома. Вона змінює те, що лунає в залі, в ефірі й на сцені, і розкладає відповідальність між різними гравцями — від власника кав’ярні до радіоліцензіата.
Нижче ми розберемо механізм: на яких нормах тримається контроль, хто саме платить, як держава дізнається про порушення і де проходять межі винятків.
1. Як законодавство контролює музичний контент
Ключовий акт — Закон України № 2310-IX від 19 червня 2022 року. Він доповнив Закон «Про культуру»: на території України заборонено публічне виконання, показ, демонстрацію та публічне сповіщення фонограм, відеограм і кліпів із виконанням пісні співаком, який після 1991 року є або був громадянином держави-агресора. Та сама заборона стосується творів, які на момент оприлюднення випустила фізична чи юридична особа держави-агресора.
Публічне сповіщення тут означає не лише колонки в залі. Це будь-яке доведення до загального відома, зокрема через засоби зв’язку, коли доступ можливий з будь-якого місця й у будь-який час. Приватне прослуховування в закритому просторі без сторонніх під цю норму не підпадає.
Коротко. Критерій заборони — громадянство виконавця після 1991 року й походження фонограми, а не мова пісні. Україномовний трек громадянина РФ і російськомовний трек громадянина України закон трактує по-різному.
Контроль розкладено між кількома органами. Національна поліція складає протоколи щодо закладів торгівлі, харчування й послуг. Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення стежить за ефіром ліцензіатів і квотами Закону «Про медіа»: не менше 40% пісень державною мовою за добу і в денних слотах. Служба безпеки України й Міністерство культури формують переліки осіб, Рада національної безпеки і оборони застосовує персональні санкції, які потім передають стримінговим сервісам.
Практично «російську музику» визначають не на слух адміністратора. Перевіряють громадянство виконавця, наявність особи в переліку загрози національній безпеці, санкційне рішення та те, чи внесено співака до окремого переліку тих, хто засудив агресію.
2. Хто платить штраф: виконавці, платформи, радіостанції
Слухач у навушниках штрафу не несе. Платить той, хто робить твір доступним невизначеному колу людей.
- Власник або керівник закладу — за фонову музику в кафе, магазині, салоні, спортзалі.
- Організатор концерту — за гастролі виконавця-громадянина держави-агресора поза офіційним переліком винятків.
- Радіо- й телемовник — за ефір забороненої фонограми та за зрив мовної квоти.
- Сам виконавець — якщо публічно виконує заборонений репертуар на відкритій сцені.
Платформи на кшталт Spotify чи YouTube Music український адміністративний штраф «за плейлист» напряму не отримують. На них тиснуть іншим шляхом: персональні санкції й вимога геоблокувати конкретні каталоги в українському сегменті. Відповідальність слухача з’являється лише тоді, коли приватне прослуховування стає публічним — відчинені вікна авто, вулична колонка, трансляція в стрімі на широку авдиторію.
До 2022 року радіостанції жили переважно з мовними квотами: частка україномовних пісень зростала поетапно, але окремої заборони на виконавця-громадянина РФ не було. Після набрання чинності законом № 2310-IX ефір отримав пряму заборону на такі фонограми, а квота пісень державною мовою піднялася до 40%. Моніторинги Національної ради у 2025–2026 роках фіксували, що перевірені станції квоту виконують, часто з запасом.
3. Розмір штрафу і порядок застосування
Для закладу обслуговування досі немає окремої «музичної» статті з великою сумою. Поліція кваліфікує відтворення як порушення правил надання послуг і застосовує статтю 155 Кодексу про адміністративні правопорушення: від одного до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 17–170 гривень. Повторність у межах цієї статті автоматично суму не множить.
Держава дізнається про порушення здебільшого зі скарг, а не з суцільного сканування плейлистів. Відвідувач, сусід або конкурент звертається до поліції чи до Уповноваженого із захисту державної мови. У 2025 році до офісу мовного омбудсмена надійшло 2 888 скарг; близько 70% стосувалися сфери обслуговування, вивісок, реклами та інтернету. Для радіо й телебачення працює плановий моніторинг Національної ради: регулятор слухає ефір, звіряє треки й може виписати припис або штраф за законом «Про медіа».
| Ситуація | Чинна санкція станом на вересень 2026 | Пропозиція законопроєкту № 15430 |
|---|---|---|
| Фонова музика в кафе, магазині, салоні | 17–170 грн (ст. 155 КУпАП) | 8 500–17 000 грн за перше порушення |
| Повтор протягом року в закладі | Знову 17–170 грн | 17 000–85 000 грн; далі — до 170 000 грн |
| Приватне прослуховування вдома чи в навушниках | Немає | Немає |
| Ефір радіо чи телебачення | Заходи Національної ради за законом «Про медіа» | Окремо від норм для сфери послуг |
Джерела: Кодекс України про адміністративні правопорушення, стаття 155; законопроєкт № 15430, липень 2026 року.
Важливо. Законопроєкт № 15430 у липні 2026 року лише зареєстрували, комітет його підтримав у серпні, але закону з нього ще немає. Твердження, ніби заклад уже штрафують на 170 тисяч «без попередження», StopFake кваліфікував як маніпуляцію.
Поширена помилка виглядає так: людина бачить заголовок про «штраф 170 тисяч», вмикає російськомовну пісню українського артиста в залі й чекає протоколу — або, навпаки, вважає, що «раз сума смішна, можна не зважати». Перший сценарій спирається на нечинну норму й на плутанину мови з громадянством. Другий ігнорує, що заборона вже діє, просто санкція поки символічна. Правильна орієнтація проста: перевіряйте чинність акта і суб’єкта виконання, а не вірусний заголовок.
4. Як платформи й радіо адаптуються
Стримінги не ріжуть увесь російськомовний каталог для українського акаунта. Платформи пояснювали парламенту два шляхи: або закон про заборону за мовою, який суперечить євроінтеграційним рамкам, або адресні рішення щодо конкретних осіб. Обрано другий.
У грудні 2025 року розпочали передачу платформам даних про першу хвилю зі 120 виконавців, щодо яких є обмежувальні рішення Ради національної безпеки і оборони. У липні 2026-го Укрінформ повідомляв, що YouTube в українському сегменті обмежив канали Миколи Баскова, Ані Лорак, Лоліти Мілявської, Стаса Михайлова, Ольги Бузової, Анни Сєдокової та Олександра Розенбаума — осіб, які вже були під санкціями й публічно підтримували агресію. Це не повний «вимкнений Росія», а точкова геоблокада імен.
Радіо працює інакше. Музичний редактор збирає сітку заздалегідь, звіряє виконавця з забороною статті 15 Закону «Про культуру», квотою 40% і внутрішнім плейлистом. Автоматичні ротатори станцій давно вміють відсікати теги країни походження; живий ефір усе одно потребує людської перевірки, бо кавер, фіт і зміна громадянства легко обходять грубий фільтр.
5. Виключення й сірі зони
Закон залишає вузькі двері. Заборона не стосується колишніх громадян держави-агресора, які є або на момент смерті були громадянами України і не мають (не мали) громадянства держави-агресора. Окремо передбачено Перелік музичних виконавців держави-агресора, які засуджують агресію проти України: туди потрапляє той, хто подав установлену заяву й декларацію на підтримку суверенітету. Порядок затверджено ще 2022 року. Станом на кінець 2025 року профільний підкомітет публічно фіксував: до цього спеціального переліку не увійшов жоден виконавець.
Критика Кремля сама по собі пропуску не дає. Українське коріння теж не дає, якщо після 1991 року збережено громадянство держави-агресора. Інструментальна класика без вокального виконання пісенного тексту лежить поза формулюванням «твір з текстом», але саундтрек і сучасна обробка з голосом уже можуть потрапити в сіру зону.
Приклад. Російськомовна пісня громадян України в закладі під закон № 2310-IX не підпадає. Той самий текст у виконанні громадянина РФ — підпадає, навіть якщо артист дистанціювався від війни, але не пройшов процедуру внесення до переліку.
Суди поки рідко розбирають «музичні» спори як окремий жанр. Частіше справа йде як звичайне адмінпорушення правил торгівлі або як скарга на ефір. Спірні випадки — дуети з різним громадянством, старі фонограми лейблів РФ, ретрансляція іноземних програм — закон частково виводить у винятки, але формулювання залишає місце для різного читання на місцях.
Розвилка, яку ще не закрито, лежить між двома режимами. Перший уже працює: широка заборона публічного відтворення й символічний штраф для закладів. Другий запропоновано законопроєктом № 15430: музичний супровід у сфері обслуговування прирівнюють до частини сервісу й одразу штрафують на тисячі й десятки тисяч гривень, без багаторічної паузи «попередження». Поки документ не став законом, заклад оцінює ризик за чинною статтею 155, а не за заголовком у стрічці.
Критерій для себе тут один: чи є відтворення публічним і чи є виконавець після 1991 року громадянином держави-агресора поза офіційним переліком винятків. Якщо обидві відповіді «так» — норма вже застосовується. Якщо ви слухаєте приватно — держава в цей контур не заходить.
До чого тут сьогодні. У вересні 2026 року дискусія в новинах іде не про те, чи існує заборона — вона існує четвертий рік, — а про те, чи замінить парламент символічні 170 гривень механізмом, який змінить поведінку закладів швидше, ніж скарга сусіда й протокол поліції.
