Попри те, що Китай і росія регулярно називають свої відносини стратегічним партнерством, між москвою та Пекіном залишаються серйозні розбіжності. Володимир путін, який 31 серпня прибув на саміт Шанхайської організації співробітництва, прагнув заручитися підтримкою Сі Цзіньпіна щодо газопроводу «Сила Сибіру-2», однак домовленості знову не досягли.
Що саме не вдалося узгодити
Проєкт передбачає постачання до Китаю до 50 мільярдів кубометрів природного газу щороку з арктичних регіонів росії. Після введення в експлуатацію він міг би майже вдвічі збільшити наявні трубопровідні потужності для експорту російського газу до Китаю.
Москва розраховує на Китай як на головного покупця російського газу після поступової відмови Європи від енергоресурсів рф на тлі повномасштабної війни проти України. Пекін не демонструє готовності компенсувати втрату європейського ринку на вигідних для москви умовах.
Головною перешкодою залишаються умови закупівлі. Китай наполягає на низькій ціні, близькій до внутрішніх російських тарифів. Для москви це створює ризик, що масштабний трубопровідний проєкт не забезпечить необхідної економічної віддачі.
Чому Пекін може не поспішати
Відсутність прогресу щодо «Сили Сибіру-2» впливає не лише на енергетичні перспективи росії. Ситуація може посилювати уявлення про те, що після початку повномасштабного вторгнення в Україну москва опинилася в дедалі більш залежному становищі щодо Пекіна. Китай не має очевидних причин поспішати з угодою, вигідною для росії: Пекін може чекати, спостерігаючи за подальшими економічними та геополітичними змінами.
Крім російського газу, Китай може отримувати енергоресурси з Австралії, Катару, Малайзії та Туркменістану. Додатковим фактором стало відновлення закупівель китайськими компаніями американського скрапленого природного газу після зустрічі Дональда Трампа та Сі Цзіньпіна у травні 2026 року.
Для москви вибір обмеженіший. Після 2022 року такі країни, як Індія, збільшили закупівлі російського викопного палива, але саме китайський ринок має достатні масштаби, щоб потенційно частково компенсувати втрату європейських покупців. Навіть на повній потужності трубопровід зможе транспортувати близько 50 мільярдів кубометрів газу на рік — лише приблизно третину обсягів, які росія раніше постачала до Європи. Європейський Союз узяв курс на повне припинення імпорту російського газу протягом найближчих років. Сторони опинилися в нерівних позиціях: росія значно більше зацікавлена в домовленості, тоді як Китай може домагатися умов, які відповідають передусім його власним економічним інтересам.
